ПРИСТРАСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ ЗА ПАМ'ЯТНИМИ МОНЕТАМИ

Нема секрету, що український монетний ринок розбурхує і, що називається, "розриває в дві сторони". З одного боку – Національний банк України з відміною дистрібьюції і створенням ажіотажу на ринку монет. З іншого боку – колишні дистриб'ютори, яких зараз просто лихоманить тому, що Нацбанк в єдиній особі займається розповсюдженням пам'ятних і ювілейних монет України.

25 – 26 червня 2008 року в Санкт-Петербурзі відбулася "Перша Європейська конференція з пам'ятних монет". Серед учасників конференції були такі серйозні організації як: Центральний банк Російської Федерації, Центральний банк Вірменії, Центральний банк Республіки Білорусь, Банкнотно-монетний двір Національного банку України, Королівський Голландський Монетний двір, Санкт-Петербурзький Монетний двір, Монетний двір Фінляндії, ВАТ "Газпромбанк" (Росія), ВАТ "Перший Республіканський банк" (Росія), ВАТ "Ханти-Мансійський банк", Придністровський Республіканський банк (Придністров'я), "Райффайзен Банк Аваль" і багато інших. Даним списком делегатів, поза сумнівом, визначається рівень заходу і значення його в "світі нумізматики". Серед виступів учасників конференції, які обговорювали питання європейського розвитку ринку пам'ятних монет, був і доповідь головного менеджера по дорогоцінних металах "Райффайзен Банку Аваль" Алли Іщенко.
Отже, Алла Іщенко і її доповідь "Що первинно: попит або пропозиція? Ринок монет України".
"Пропозиція українських пам'ятних монет за останні три роки змінилася у бік зменшення випуску монет з недорогоцінних металів і збільшення питомої ваги монет з благородних металів. З 2008 року не випускаються біметалічні монети з недорогоцінних сплавів, введений щорічний випуск кілограмових срібних монет тиражем 350 штук. Монету з найбільш масової серії "Східний календар" в 2009 році випустять тиражем 20 тисяч екземплярів, тоді як перша монета з цієї серії була виготовлена тиражем всього 12 тисяч екземплярів (2006 р., 15,5 г., срібло 925-ої проби, "Рік собаки"). З 2009 р. будуть збільшені також тиражі 1- і 2-унцевих срібних монет 925-ої проби".
Розподіл повноважень по реалізації монет (дистрибьюція).
У 2005 р. банк "Аваль" став першим офіційним дистриб'ютором монет України на внутрішньому ринку, отримавши право на реалізацію 20% тиражів монет нових випусків. Так, Національний банк України ввів передову для країн пострадянського простору практику реалізації вітчизняних пам'ятних монет.
Згодом Нацбанк не раз міняв кількість монет для продажу через дистриб'юторів, надаючи нам продажі те 10%, то 15% тиражу нових монет (замість спочатку заявлених 20%). З червня 2007 р., коли число банків-дистриб'юторів виросло до дев'яти, їх сукупна квота в тиражі нових монет почала непередбачувано змінюватися у бік зменшення на монетах невеликого тиражу. З грудня 2007 р. дистриб'юторам монети більше не виділялися, не дивлячись на те, що дистриб'юторські договори "де-юре" продовжували діяти. У лютому 2008 р. з нормативних документів НБУ було виключено поняття "Дистриб'ютор пам'ятних монет України", з березня втратили силу дистриб'юторські договори, а вже в квітні 2008 р. в нормативні документи Нацбанку України повернувся розподіл монет через дистриб'юторів. Проте практичну реалізацію знов введене дистрибьюторство до цих пір не знайшло.
Як діяла мережа банків-дистриб'юторів України?
Дистриб'ютори пам'ятних монет України зразка 2005 – 2007 рр. були зобов'язані:
– викупляти оптові партії монет по оптових цінах (розмір партії і ціну встановлював Нацбанк);
– продавати монети по цінах не вище роздрібних, встановлених Нацбанком;
– в першу чергу продавати монети організаціям колекціонерів на договірній основі.
Банк "Аваль" став першим (і де-факто залишався єдиним) дистриб'ютором, який ввів практику продажу монет на основі договорів, підписаних з організаціями колекціонерів.
Проте, підписавши договори з організаціями колекціонерів, "Райффайзен Банк Аваль"; у прямому розумінні став заручником ситуації – число організованих колекціонерів росло, а кількість монет, які виділяються Нацбанком, зменшувалася, незважаючи на договірні зобов'язання перед колекціонерами.
Також під час роботи як офіційний дистриб'ютор пам'ятних монет України банк "Аваль" був готовий організувати забезпечення монетами індивідуальних (які не входять в організації) клієнтів на постійній основі.
Що стало причиною відміни прогресивного (в порівнянні із стихійним збутом) розподілу монет через дистриб'юторів?
Дистрибьюторство збільшило попит на монети, унаслідок чого розміри тиражів, які не переглядалися протягом декількох років, сталі дуже малі для ринку. Оперативне збільшення тиражів, а, зважаючи на практично повне використання виробничих потужностей Монетного двору, і зменшення видів карбуемих монет, було б кращим рішенням для перегрітого ринку. Більш того, окремі дистриб'ютори ввели додаткові комісії, сплативши які клієнт набував монети по цінах, що перевищують рівень роздрібних цін НБУ. Проте впливати на таких порушників дистриб'юторських договорів Нацбанк не став. Відміна дистрибьюторства не вирішила проблеми дисбалансу попиту і пропозиції, більш того, виявила нові.
Наприклад, срібна монета, присвячена 225-річчю Севастополя, введена в обіг в травні 2008 р. (тираж 5 тисяч екземплярів, перший випуск 3/5 тиражу), була викуплена в значній кількості одним з кримських банків і виставлена на продаж за ціною 1200 гривень при роздрібній ціні НБУ 193 гривень.
На жаль, і для решти пострадянських країн як і раніше характерна стихійна торгівля пам'ятними монетами вітчизняного виробництва з дефіцитом, який при цьому виникає, а деколи і затоварюванням. "Тираж монети був проданий протягом двох-трьох днів", – повідомляють прес-релізи з пострадянських країн. Це могло б свідчити про оптимальне визначення тиражу монети, якби серед покупців були колекціонери і дистриб'ютори, що заздалегідь подали заявки. Інакше – це свідоцтво незадоволеного попиту, що значно перевищує пропозицію. Адже багатьом знайомі черги за монетами в каси Центробанків, які займають з ночі і ставлять в принизливе положення наших колекціонерів, вимушених "полювати" за кожною новою монетою.
Майбутнє ринку пам'ятних монет за організацією продажів (глибоко переконана Алла Іщенко) – не тільки через дистриб'юторів, не тільки по договорах з організаціями колекціонерів, як це вже було випробувано в Україні, але і за прямими продажами індивідуальним клієнтам на основі підписки або direct-mail.
Попит.
Попит на пам'ятні монети вітчизняного виробництва з дорогоцінних металів і на частину монет, що випускаються, з нейзильберу в Україні стабільно високий з 2002 року.
Банком "Аваль" проводиться розподіл клієнтів на ринку вітчизняних пам'ятних монет так (розподілимо їх в порядку убування продажів на первинному ринку):
– інвестори;
– колекціонери;
– покупці подарунків.
Зростання світових цін на дорогоцінні метали, а також відносно невеликі тиражі вітчизняних монет з дорогоцінних металів активізували інвестиційний попит. Інвестори почали придбавати українські пам'ятні монети з дорогоцінних металів десятками екземплярів, причому частина тиражу, перехідна в приватні інвестиції, за останні роки істотно зросла. Динаміка ж зміни цін на деякі українські пам'ятні монети за минулий рік була показана за допомогою слайдів презентації, наданих видавництвом "Китана-пресс".
Колекціонерів українських монет стало більше, оскільки продаж монет через мережу банків-дистриб'юторів залучив в число колекціонерів не тільки співробітників цих банків, але і зацікавив покупкою монет також і частину нашої клієнтської бази. З іншого боку, частина колишніх збирачів українських монет втратила інтерес до колекціонування, оскільки:
– у 2006 році були випущені монети з срібла ("Дмитро Луценко" (тираж 3 тисячі штук, маса 1/2 унції) і "10 років грошовій реформі в Україні" (з тиражу 1501 штук відкарбовано 600 штук, маса 1 кг). Ці монети так і не поступили у вільний продаж на первинному ринку, що зробило багато приватних колекцій неповними, а тому і менш цінними.
– з кінця 2007 р. і до теперішнього часу колекціонер для покупки монет за мінімальною на ринку ціною – роздрібною ціною НБУ – вимушений в робочий час особисто вистояти чергу в кіоск Нацбанку (і таких місць – поодинці на область), сподіваючись на успіх.
Монети частіше почали купувати для подарунків. Ця категорія клієнтів також збільшилася завдяки роботі дистриб'юторів. Мережа точок продажів вітчизняних монет, що істотно виросла за рахунок відділень банків-дистриб'юторів, по роздрібних цінах Нацбанку зробила монети доступнішими для нових покупців.
Ще однією важливою причиною «дефіцитної політики» Нацбанку України стала причина "перших залишків". Перші пам'ятні монети України були випущені значними тиражами, які перевищували попит, що існував на той період часу:
– 50 – 250 тисяч для монет з недорогоцінних металів (у 1995 – 1996 рр.);
– 10 тисяч екземплярів для срібних монет (у 1996 році).
Залишки монет в банківських сховищах привели до перегляду тиражів у бік зменшення.
Останніми роками попит на українські монети в країні перевищує пропозицію при тиражах:
– до 40 тисяч для монет з недорогоцінних металів;
– до 7 тисяч штук для монет з срібла.
Попит на внутрішньому ринку монетної продукції вітчизняного виробництва первинний.
Враховуючи, що новий порядок дистрибьюції пам'ятних монет в Україні ще не затверджений, а для багатьох колег з пострадянських країн досвід наший країни буде також корисний, увазі делегатів Аллою Іщенко пропонуються такі "ради досвідченого дистриб'ютора":
Формувати попит і, як наслідок, адекватну пропозицію на внутрішньому ринку (уникаючи затоварювання і дефіциту) можливо шляхом проведення грамотної політики дистрибьюції і продажів, а саме:
Реалізацію монет:
Індивідуальним колекціонерам – проводити на основі підписки. Для адресної доставки монет по підписних абонементах можна використовувати відділення системних банків.
Організаціям колекціонерів – проводити на договірній основі, де чітко прописати рівень цін, кількість монет і терміни їх викупу.
Реалізація монет цим категоріям клієнтів повинна починатися в день введення монет в обіг.
Визначення тиражів монет нових випусків – на основі вивчення таких індикаторів попиту:
– підписки індивідуальних клієнтів на монети аналогічної тематики і типорозміру;
– заявок організацій колекціонерів, які купують монети на договірній основі;
– заявок зарубіжних дистриб'юторів.
Такою діловою і дієвою пропозицією головний менеджер по дорогоцінних металах "Райффайзен Банку Аваль" Алла Іщенко закінчила свою доповідь.

Срібло. Газета інвесторів і колекціонерів. Червень 2008.

---